ОБМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обморо́зити. Знову прийшов додому [Скиба], десь нещадно битий, з обмороженими ногами (Жур., Дорога.., 1948, 70); Він [Тадик] довго блукав по тайзі, .. доки його, обмороженого, кволого, знайшли мисливці (Тют., Вир, 1964, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 543.