ОБМОРО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обморо́чити; // обморо́чено, безос. присудк. сл. [Демко:] Одурено мене, обморочено, знов наг я, як птах!.. (Кроп., II, 1958, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 543.