ОБМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмота́ти. За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім з обмотаною рушником шиєю (Тют., Вир, 1960, 10); — Добрий [Сава], але обмотаний циганськими вговорюваннями! — відповів Михайло [батькові] (Коб., II, 1956, 90); // обмо́тано, безос. присудк. сл. Особливо яскраво за це [тривалу подорож] говорили пошматовані.. черевики, які було обмотано пасмами зашкарублих рослин (Досв., Гюлле, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 543.