ОБМІЛІ́ТИ, і́є, док. Стати мілким, неглибоким. Відтоді минуло багато літ, обміліла невелика притока Дністра (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); * Образно. Коли тебе мужність покине крилата, Байдужість підступить, душа обміліє, Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, що над ним пломеніє (Забашта, Квіт.., 1960, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 539.