О́БМІР, у, ч. Дія за знач. обмі́рювати 1, 2. Здавалось, ось він відпустить військових і готовий буде податись на Дніпро, до порогів — робити обмір, носити подзьобаний нівелір (Рудь, Гомін.., 1959, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 540.