ОБМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Те саме, що обду́мувати. Вона .. пройшлася по покою, немов обмірковуючи щось, а потім знов стала переді мною (Фр., IV, 1950, 294); До самого Києва Захар не переставав обмірковувати свою зустріч з Людмилою (Ле, Право.., 1957, 93); Була ся наймичка людина розсудливая: все обміркує, усе виважить (Вовчок, VI, 1956, 220).
2. Детально розглядати, розбирати що-небудь, обмінюючись думками, враженнями і т. ін. Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Вас., III, 1960, 325); Слідом за возом пішли комсомольці, жваво обмірковуючи, де саме вибрати місце для кіно (Шиян, Баланда, 1957, 195); На партійних зборах обміркували найважливіші питання бойової та агітаційної роботи (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 757).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 540.