Що oзначає слово - "обмітати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ОБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех.

1. від чого і без додатка. Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи (Дім., І будуть люди, 1964, 139); Я знову вдома, у кімнаті: розбираю речі, обмітаю свій робітний стіл, що за мою відсутність припав пилом (Кач., II, 1958, 102); Шестірний.. підійшов до дзеркала, причесав.. свій вихор, побачив пірїнку на каптанці, скинув його, обмів (Мирний, І, 1954, 331); // Знімати з поверхні чого-небудь (пил, сніг і т. ін.). Та ніхто ж того й не бачив, як тії тендітні рученята звивалися біля канапки, обмітаючи порох (Л. Укр., III, 1952, 503); Не раз пригадую: у валянках обшитих Виходив ти на тік півкопи змолотити, Обмівши білий сніг, що по землі налип (Рильський, І, 1960, 232).

2. Замітати, підмітати навколо чого-небудь. Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби.. та й пішла в хату (Н.-Лев., II, 1956, 357).

3. чим і без додатка. Обкида́ти з усіх боків чим-небудь сипким; обсипа́ти. На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (Олесь, Вибр., 1958, 327); * Образно. Його стежки-дороги давні Вишневим цвітом обмело (Перв., II, 1958, 40); Твої літа, як і мої літа, В бою поземка обмела густа (Шпорта, Твої літа, 1950, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 541.