ОБНАРО́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Повідомляти, широко розголошувати що-небудь; публічно ознайомлювати з чимсь. Суддя обнародував і третій успішний удар Франковича (Ле, В снопі.., 1960, 283); — І що образливо, — продовжував.. дід, — начебто у мене фейлетон не вийшов, і обнародувати його аж ніяк не можна (Логв., Давні рани, 1961, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.