ОБНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБНИЗА́ТИ, нижу́, ни́жеш, док., перех.
1. Суцільно покривати низками чого-небудь. Усі груди так і обнизала намистом з червінцями (Сл. Гр.); * Образно. Напівзабуті й розгублені краплинки її першої юності, перших почуттів спливали й обнизували молодицю, як розтоплена паморозь обнизувала придорожні берези (Стельмах, II, 1962, 250).
2. перен. Тісно розміщуючись, суцільно покривати поверхню чого-небудь. Горобці неохоче перелітають з калини, обнизують гілку яблуні (Стельмах, І, 1962, 233); // Оточувати щось, розміщуючись навколо рядками. Обнизали вони [хатки] кругом низкою глибоку долину (Н.-Лев., І, 1956, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.