ОБНО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обнови́ти. Розкрилися запечатані гробовища народного духу, ожило поховане слово і, обновлене їх невсипучою працею, зацвіло пишним квітом (Мирний, V, 1955, 416); Цього вечора ми ходили з ним по нашому обновленому весною дендропарку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 546.