ОБНОЧУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зупинитися на ночівлю; заночувати. Обночувавшися в Дрогобичі, .. взявся [Герман] на клаптиках паперу зводити свої рахунки (Фр., VIII, 1952, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 547.