ОБОВ’ЯЗКО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до обов’язко́вий 1. Не обмежений ні матеріалом фільму, ні обов’язковістю точного обсягу твору, може ходити тут [у романі] письменник-романіст семимильними кроками (Довж., III, 1960, 148); Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм, який означає.. безумовну обов’язковість рішень вищих органів для нижчих (Статут КПРС, 1971, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 548.