ОБОРО́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до обо́рка. На дівчині була вишивана сорочка з вирізом на оборочці довкола високої округлої шиї (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Тют., Вир, 1964, 96); * Образно. [Сидір Свиридович:] Що то ті жінки за мудрий народ! До смерті збирала б губи на оборочку (Н.-Лев., II, 1956, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 553.