ОБОРУ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Сумнівна (перев. незаконна) угода; афера, махінація. — Ви що хочете, щоб я одну суму записував у договір, а іншу виплачував вашому синові..? Я ще, прошу я вас, не впав з третього поверху головою, щоб іти на такі оборудки! (Вільде, Сестри.., 1958, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 553.