ОБПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпа́рити. * У порівн. Тільки тепер Марійка згадала про бабусину пшеницю. Мов обпарена, вона схопилась на ноги і.. кинулась бігти додому (Збан., Старший брат, 1952, 84); // обпа́рено, безос. присудк. сл. * У порівн. — Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий, і співав, і розмовляв, а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено (Вовчок, І, 1955, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 554.