ОБПА́ТРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпа́трати. Хлопці аж зомлівали в туго затягнутих чересках, а відділковий не переставав повертати їх туди й сюди, як дбайлива господиня обпатрану курку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 62); Пан алхімік притяг до печі щойно обпатраного барана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 411); Та хоч і сирота, а Левкові добре було: був і обмитий, і обпатраний, щонеділі була й сорочечка біленька (Кв.-Осн., II, 1956, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 554.