ОБРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Ви́кликати у кого-небудь почуття радості: принести кому-небудь радість. — Аж ніби поздоровшав одразу, — признався він після вечері, навіть не підозрюючи, як цим він обрадував матір (Гончар, II, 1959, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 559.