ОБРАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ОБРА́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБРА́ЗИТИСЯ, а́жуся, а́зишся, док. 1. Відчувати образу (у 2 знач.); приймати щось за образу. — Ви не ображайтесь на мене, старого, може, я трохи крутувато сказав (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 27); Дід говорив се так добродушно, що Іванові якось ані на думку не прийшло ображуватися (Фр., III, 1950, 137); Думаю, ви не образитесь за мою щирість (Л. Укр., III, 1952, 508); Ланковий засміявся з цього жарту, а вчитель образився (Ю. Янов., II, 1954, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 560.