ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який завдає образи, який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Майже образливим жестом кинувся [підстаркуватий чоловік] підтримати стремено, та Косінський сам зловив його з-під рук чоловіка (Ле, Наливайко, 1957, 52).
2. Який легко ображається, чутливий до образи. — Ти, бачу, й досі сердишся? Я не знав, що ти така образлива (Мирний, III, 1954, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 561.