ОБРАЗО́К, зка́, ч.
1. Зменш. до о́браз21. Там, де звичайно по хатах висять образки святих, побачив я серед стіни.. на дощечці.. почорнілу від диму товпку солі (Фр., XIII, 1954, 58); Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию (Довж., І, 1958, 225).
2. спец. Невеликий художній твір (перев. прозовий), побудований на матеріалі якогось конкретного життєвого факту чи події. Новелу свою, чи краще образок з життя молдаван, почав уже (Коцюб., III, 1956, 128); Мені.. одразу дали роль Тимоша у чудовому образку С. Васильченка "На перші гулі" (Минко, Моя Минківка, 1962, 104).
3. заст. Малюнок, картинка. — Чи вам більш до сподоби книжечки з образками? В мене такі є книжечки з образками (Вовчок, І, 1955, 385); — А тоді віддав [парубок] мені той образок, що малював, — і пішов (Ю. Янов., І, 1954, 19); * Образно. В голові.. тисячі образків, уривків пережитого і побаченого за день (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 561.