ОБРИ́ВИСТО. Присл. до обри́вистий. Ріки тут високі і обривисто стрімкі (Кол., Терен.., 1959, 300); Він вигукує натужисто, обривисто: — Назад… (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 602).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 565.