ОБРІЗНИ́Й, а, е.
1. Який має зрізаний край.
2. техн. Те саме, що обрі́зувальний. Відходи: рейки — рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи — бокові зрізи колоди в комлі (Стол.-буд. справа, 1957, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 567.