ОБСА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсади́ти. Серед грядок вилися обсаджені.. порічками кручені стежки (Кобр., Вибр., 1954, 148); Під містечком тягнулися левади, густо обсаджені на ровах високою дерезою (Вас., II, 1959, 50); Коло куреня стояло вісім довгих фургонів, обсаджених людьми (Н.-Лев., II, 1956, 33); * Образно. А збруя ж яка? — і у хана кримського такої нема: уся золотом залита і обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 94); Капітан Бугров мав вісім гвинтівок, два кулемети і кілька обсаджених патронами стрічок (Мик., II, 1957, 276); Як і в кожного великого народу, історія твоя [український народе] ще з давніх-давен — визвольними рухами позначена; повстаннями проти панів, як тими вулканами, обсаджена (Тич., III, 1957, 158); // обса́джено, безос. присудк. сл. Вулиці села вже обсаджено молодими деревами (Ю. Янов., II, 1954, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 575.