ОБСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док.
1. розм. Влаштовуватися на постійне проживання; селитися, оселятися. Люде обселилися над річкою (Сл. Гр.).
2. рідко. Ставати заселеним. Степ обселився (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 575.