ОБСИ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обси́пати. Ївга.. понесла вже чотири в’язки бубликів, на самій олії печених і густо маком обсипаних (Кв.-Осн., II, 1956, 279); Цвітом вишні Ти обсипана в саду (Олесь, Вибр., 1958, 385); Входить Люба в шубці, обсипана снігом, весела, збуджена (Мик., І, 1957, 441); Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (Стельмах, І, 1962, 33); Дощем обсипаний перловим, Ланами лине урожай (Рильський, II, 1960, 312); В олтарі видно було престол.., за ним сяяв.. весь обсипаний діамантами і перлами хрест (Скл., Святослав, 1959, 169); * У порівн. Червоніли хмари, неначе обсипані рожами (Н.-Лев., II, 1956, 52); Вутанька спломеніла, наче жаром обсипана (Гончар, II, 1959, 169); // обси́пано, безос. присудк. сл. Кругом неї [дівчини] обсипано було квітками, натрушено травою (Мирний, І, 1949, 164); З Високого замку знову загриміли гармати, ратушу і театр обсипано бомбами (Фр., VI, 1951, 157).
2. у знач. прикм. Який обсипався, обвалився, став занедбаним (від негоди і т. ін.). Гайвороння.. било крилами над обсипаною стріхою (Коцюб., II, 1955, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 576.