ОБСЛУ́ГА, и, ж.
1. Група людей, що обслуговує певний об’єкт. Люди з обслуги парку підмітають алеї після нічного гуляння, поливають квітники (Головко, І, 1957, 473).
2. військ. Група бійців, що обслуговує гармату, міномет, кулемет і т. ін. Сьогодні честь пристрілювати ціль випала обслузі Дениса Блаженка (Гончар, III, 1959, 391); В міському парку.. — зенітний кулемет. Обслуга розташувалась в холодку (Тют., Вир, 1964, 306).
3. рідко. Те саме, що обслуго́вування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 580.