ОБСНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обснува́ти. Стовпи, обсновані колючими дротами, на сніговому тлі здавалися неприродно чорними (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 292); * Образно. Самотня людина завше обснована думками, як одинока груша-степівка осіннім павутинням (Мушк., Серце.., 1962, 66); // обсно́вано, безос. присудк. сл. Він одним словом.. розбив би внівець ці нужденні інтриги, якими тут обсновано її (Фр., VI, 1951, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 583.