ОБСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБСОРО́МЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. обсоро́млять; док., перех., рідко. Те саме, що осоро́млювати. Вона так відріже, так обсоромить усякого, що не знатиме, на яку ногу ступити (Кв.-Осн., II, 1956, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 583.