ОБСТУ́ПЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обступи́ти 1. [Предслава:] Певна річ, сей двір Обступлений довкола, відси в город Жива душа дістатися не може (Фр., IX, 1952, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 588.