ОБСІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсі́яти. Про двох братів, що впали біля тину [розповідає Охрім], Про вибиту копитами долину, Обсіяну пшеницею з тих пір (Мал., Зореві дні, 1940, 9); Змучені коні.. перейшли на рись, і зеленкувате мило падало з обкипілих вудил на попелястий супісок, обсіяний червоними перестиглими чашечками жолудів (Стельмах, II, 1962, 179); * Образно. Ярошенко вийшов із школи в обсіяні зорями присмерки (Речм., Весн. грози, 1961, 27); * У порівн. Клапоть білого снігу, що світився здалека між деревами, на леваді, мерехтів у сонці, мов обсіяний брильянтовим піском (Коб., III, 1956, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 579.