ОБТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ОБТА́НУТИ, ну, неш, док. Звільнятися під дією тепла від намерзлого з поверхні, з країв льоду, снігу. Звірюка до Огню підскочив.. І став він обтавать, аж пара з шерсті йде (Греб., І, 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.