ОБТОВКТИ́СЯ, вчу́ся, вче́шся; мин. ч. обто́вкся, ла́ся, ло́ся; док., розм., рідко. Ударившись об щось, ушкодити яку-небудь частину тіла, відчути біль; забитися. * Образно. Його душа, звикла до простоти і ясності, обтовклася і ранилася тут о тисячні незрозумілі йому якісь вимоги і явища — і кривавилася ненастанно (Коб., II, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.