ОБТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтовкти́. Два бандити.. узяли увесь випечений хліб, обтовчене пшоно, сіль у вузлику, гладущик меду (Стельмах, II, 1962, 42); Обтовчена глина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.