ОБТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех.
1. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін. Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Мирний, І, 1954, 333); Захар довго топтався, збивав, обтрушував сніг, обмітав рукавицею чоботи (Горд., Чужу ниву.., 1947, 44); Вінка вона поклала собі на спину, квіти обтрусила з спідниці і застигла на траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 445); // чим, від чого, рідко з чого і без додатка. Струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати що-небудь від пилу, сміття, снігу і т. ін. — І де та нечисть набралася на полу! — крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку (Н.-Лев., II, 1956, 353); Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (Десняк, Опов.., 1951, 76); — Тепер киркою обтруси з землі тоненькі корінці, обріж їх ножем (Коцюб., І, 1955, 206); — Не кваплячись, очистила [Неля] гребінь від волосся, ..обтрусила плечі від волосинок (Вільде, Сестри.., 1958, 366).
2. з чого і без додатка. Трусячи, збиваючи, викликати опадання чого-небудь. Обтрушували [люди] кедрові шишки (Донч., III, 1956, 55); Над самою стежкою.. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука. Ми давно вже їх обтрусили, а звернули на бурю (Панч, На калин. мості, 1965, 23); * Образно. Листопад обтрушував з дерев листя (Ю. Янов., І, 1958, 139); // Трусячи, збиваючи, звільняти дерево, кущ від плодів. А я хлопців не просила, Сама терен обтрусила (Чуб., V, 1874, 545); Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть (Сос., І, 1957, 205).
3. Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти, колосся і т. ін.). Листя обтрушують з крони своєї Янтарні платани алеї (Бажан, Роки, 1957, 199); Обходить [Охрім Іванович] грядку жовтої пшениці, Огляне пильно кожний колосок. — Ти що тут шепчеш? І тобі не спиться, Стоїш в росі, обтрушуєш пилок? (Шпорта, Вибр., 1958, 78); // Струшуючи, скидати з себе що-небудь. Тополі Сині роси обтрушують з віт (Мал., Звенигора, 1959, 127); * Образно. За тополями глибокою повінню вигинається небо, воно вже обтрусило зорі, очистилося від нічних барв (Стельмах, І, 1962, 99).
4. Сиплячи що-небудь, покривати, встеляти ним усю поверхню; // безос. Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Мирний, IV, 1955, 300).
5. тільки док. Те саме, що обшука́ти. Гірко згинути я радий, — Розшукайте, де вона!.. Може, в пеклі де сховалась? Обтрусіть його до дна! (Крим., Вибр., 1965, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 593.