ОБТУ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обтули́ти. Віжки держав Гриць, а в залубеньках, обтулений важкою ведмежою шубою, сидів панич (Фр., III, 1950, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 594.