ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині.. шию (Ільч., Серце жде, 1939, 49); Ніяких на ньому сьогодні чабанських обладунків, ніщо не обтяжує його буденну, осадкувату постать (Гончар, Тронка, 1963, 64); // Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати. Чи яблука обтяжать віти, Коли надійде їх пора? (Дор., Тобі, народе.., 1959, 12); * Образно. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла І.. ширшала (Вирган, В розп. літа, 1959, 98); // Бути важким для кого-, чого-небудь. Житній хліб обтяжує шлунок.
2. перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін. Не будемо обтяжувати сюжет.. вставними сценами і рушимо швидше за плином подій (Довж., І, 1958, 69); Хай великодушно пробачить мені.. читач, що обтяжую ці оповіданння передмовою (Збан., Любов, 1957, 191); Я тобі багато ще б казав, що б до пісні ти своєї взяв, Та боюсь, обтяжиш пісню ти свою (Ус., Листя.., 1956, 3).
3. перен. Накладати тягар яких-небудь обов’язків, турбот і т. ін. на кого-небудь. Крім поранених і трьох убитих, вони мали нести на своїх руках усі нарубані ялинки.., вести вісім полонених. Все це значно обтяжувало вже й так знесилений і поріділий загін моряків (Кучер, Голод, 1961, 134); — Дозвольте нагадати вам, Федоре Іполитовичу: такою незначною справою, як приймання стажерів, ви ніколи себе не обтяжували (Шовк., Людина.., 1962, 279); Як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий (Коб., II, 1956, 30); // Завдавати клопоту, переживань і т. ін. Твого життя хай не обтяжує найменша кривда людська… (У. Кравч., Вибр., 1958, 269); Курбала на хвильку замислився, вдивляючись у Кирила, наче в нім бачив усю провину за всі турботи, що обтяжали його (Досв., Вибр., 1959, 315); // Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.). Голову Анелі, як і її матері, обтяжували важкі, як гори, думки (Чорн., Пісні.., 1958, 86); Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Рибак, Помилка.., 1940, 118); // Бути тягарем для кого-небудь.
Обтя́жувати своє́ сумлі́ння — брати на себе моральну відповідальність за поганий вчинок. — Ти своїх рук не погань! Свойого сумління не обтяжуй! (Фр., III, 1950, 288).
4. зах. Використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати. [Писар:] Грунт.. є ваш і вашої дочки.. Значить, на весь грунт мусить бути той вексель записаний. Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 595.