ОБТІ́ПАНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати.
2. у знач. прикм. Порваний, пошарпаний. Витягши з гамана шматок засмальцьованого паперу, з обтіпаними краями,.. подав [Остап] голові (Мирний, І, 1949, 132); * Образно. Зубожіло село [Піски]… Обшарпане, обтіпане… Тільки козачі хатки й біліють (Мирний, І, 1949, 205).
ОБТІ́ПАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати. Обтіпане волокно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 591.