ОБХВА́Т, у, ч.
1. Дія за знач. обхвати́ти і обхва́чувати. Вставши, він підходить до техніка.., бере того за карк. Так і взяв — однією рукою за загривок, а другою — залізним обхватом — за зап’ястя руки (Гончар, Тронка, 1963, 129).
2. Побутова міра товщини циліндричного предмета (дерева, стовпа і т. ін.), яка дорівнює відстані між кінцями пальців витягнутих або зчеплених кільцем навколо нього рук. Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину: сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (Стор., І, 1957, 366); Навіть на голих скелях, де, здавалось би, зеленому лишаєві поживитись нічим, шумлять вершинами могутні, в три обхвати сосни (Руд., Остання шабля, 1959, 190).
3. рідко. Те саме, що ото́чення 1. Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (Добр., Очак. розмир, 1965, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 598.