ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (Донч., VI, 1957, 193); Монтер-обхідник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 599.