ОБЦЯТКО́ВАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обцяткува́ти. Прохор присів на скрині, рясно обцяткованій бляшаними масками (Рибак, На світанку, 1940, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 602.