ОБШЛА́Г, а́, ч. Одворот на кінці рукава. Він висмикнув з-за обшлага якусь брошурку і кинув її на стіл (Смолич, Театр.., 1940, 37); Кліфтон пришивав гудзики до обшлагів френча (Загреб., Європа 45, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 607.