ОБШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Робити обшук. Товариші по камері гуртом виряджали його: давали йому теплішу одежу, розсипали поза підкладкою піджака тютюн та сірники, щоб не знайшли, коли будуть його обшукувати (Вас., І, 1959, 71); Давид сказав: — Листа я не оддам. Мене ж обшукували. Немає в мене (Головко, II, 1957, 165); — Де ти гроші подів, ледащо, кажи, де?.. — Обшукайте його скрізь, раю, може, де знайдете (Коцюб., І, 1955, 304); Поліція.. обшукала лабораторію і навіть кабінет одного професора (Л. Укр., V, 1956, 185).
2. Оглядаючи все, старанно шукати кого-, що-небудь. Двічі бігав Кузька в ліс, обшукував мало не кожний кущ, на кожній стежці приглядався до слідів (Донч., VI, 1957, 40); Увага Черниша прикута до кладовища. Він обшукує поглядом той прямокутник, що лисніє мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, біліє крилатими серафимами (Гончар, І, 1954, 217); Вона знайде.. людей; оддасть їм усі свої гроші.. і з ними обшукає плавні та знайде Остапа (Коцюб., І, 1955, 363); Кульжан ніде не було. Зейнеб розхвилювалася. Вона скликала людей і наказала ще раз обшукати стоянку (Тулуб, В степу.., 1964, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.