ОБЩИ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до общи́на 1, 2. На стоянках [пізнього палеоліту] будувалися довгочасні общинні житла напівземляночного або наземного типу (Іст. УРСР, І, 1953, 13); У більшій частині Росії зберігалось общинне землекористування. Вся надільна земля належала сільській громаді, і вже "мир" (сільська громада) періодично розподіляв її в користування між окремими селянськими дворами (Іст. СРСР, II, 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.