ОБІ́ЖНИК, а, ч., рідко. Те саме, що циркуля́р. В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери.. З переляку Савченко схопився за голову, потім упав навколішки, почав хапати руками обіжники (Збан., Сеспель, 1961, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.