ОБІ́ЗНАНИЙ, а, е. Який знається на чому-небудь, добре ознайомлений з чимось. Ся пісня зложена якимось досить письменним і зі станом подій обізнаним чоловіком (Фр., XVI, 1955, 318); За війни, під час житлової кризи, вона торгувала кімнатами. Мала добре обізнаних у тому ремеслі агентів (Вільде, Сестри.., 1958, 454); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Ткач, Моряки, 1948, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.