ОБІ́ЗНАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до обі́знаний. Заробітчани виявляли обізнаність з усіма звичками начальників (Горд., Чужу ниву.., 1947, 12); Чи є на світі щось таке, чого б не знав старий учитель? Всіх він вражає своєю обізнаністю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 504.