ОБІ́ЙМИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що обхва́т 2. Дійшов [Бух Копитович] до того стовпа, стіни змірив, аж по.. дванадцять аршину того стовпа обіймиці (Укр.. казки, 1951, 87); От виліза він на високий замок, В руках — аркан на шістдесят обіймиць (Крим., Вибр., 1965. 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 505.