ОБІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБІЛИ́ТИ, обілю́, обі́лиш, док., перех.
1. Робити білим; вибілювати. Вже й тепла вода з милом їх [рук] не могла обілити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396); * Образно. Може, вернеться надія.. В пустку зимовати [зимувати], Хоч всередині обілить Горілую хату (Шевч., І, 1963, 256).
2. перен. Знімати з кого-небудь підозру за недобрі вчинки; встановлювати невинність, виправдувати. Характерним для сучасного ревізіонізму є намагання затушкувати непримиренні класові протиріччя між робітничим класом і буржуазією, обілити капіталізм (Літ. газ., 6.V 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 506.