ОБІПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обіпну́ти. Тимко рушає по тому сліду і бачить: сидить [Орися] задумана, обіпнута чорною шаллю (Тют., Вир, 1964, 124); В глухому закутку садка, з обіпнутої хмелем тернини, прохолодно турчала горлиця (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 506.