ОБІ́ЩАНИЙ, а, е, заст., розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обіща́ти. От Тибр перед носом у нас; Ся річка Зевсом обіщана І з берегами нам оддана (Котл., І, 1952, 164); Все ж то правда поробила, Наша предківськая сила, з давніх-давен завіщана, Награда нам обіщана (П. Куліш, Вибр., 1969, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 508.